Short and bright

Одного разу Ернест Хемінгуей посперечався, що зможе написати найкоротше оповідання, здатне зворушити будь-кого. Він виграв цю суперечку, продемонструвавши оповідання: «Продаються дитячі черевички. Не ношені» («For sale: baby shoes, never worn»).

Фредерік Браун вигадав найкоротшу страшну історію з коли-небудь написаних:

«Остання людина на Землі сиділа у кімнаті. У двері постукали …»

О.Генри переміг конкурс на найкоротше оповідання, яке має всі складові традиційної розповіді – зав’язку, кульмінацію і розв’язку:

«Шофер закурив і нагнувся над бензобаком подивитися, чи багато залишилося бензину. Небіжчикові було двадцять три роки»

З тих пір його досвід не дає спокою людям: багато хто намагається вкласти цілу історію, здатну зачепити, здивувати і приголомшити читача, в 6 слів.

Незнайомці. Друзі. Кращі друзі. Коханці. Незнайомці.
«Ви помилилися номером», – відповів знайомий голос.
Пасажири, зараз з вами говорить не капітан.
Я зустрів споріднену душу. А вона – ні.
Продаю парашут: ніколи не відкривався, злегка заплямований.
Це наша золоте весілля. Столик на одного.
Сьогодні я знову представився своєї матері.
Мандрівник ще подавав сигнали. Земля – ні.
Я приніс додому троянди. Ключі не підійшли.
Моя мама навчила мене голитися.
На розбитому вітровому склі було написано «молодята».
Наша спальня. Два голоси. Я стукаю.
Я зістрибнув. А потім передумав.
Моє відображення тільки що мені підморгнуло.
Вибач, солдат, ми продаємо черевики парами.
Він годує з пляшечки вбивцю своєї дружини.
Уявляв себе дорослим. Став дорослим. Втратив уяву.
Хірург рятує пацієнта. Пацієнт дякує богу

Джейн Орвіс «Вікно».
З тих пір, як Риту жорстоко вбили, Картер сидить біля вікна.
Ніякого телевізора, читання, листування. Його життя – те, що видно через занавіски.
Йому плювати, хто приносить їжу, платить за рахунками, він не покидає кімнати.
Його життя – фізкультурники, які пробігають, зміна пір року, проїжджаючі автомобілі, привид Рити.
Картер не розуміє, що в оббитих повстю палатах немає вікон.
----------------------------------------------------------------------------------------------
Брайан Ньюелл «Чого хоче диявол».
Два хлопчики стояли і дивилися, як сатана повільно йде геть. Блиск його гіпнотичних очей все ще туманив їхні голови.
- Слухай, чого він від тебе хотів?
- Мою душу. А від тебе?
- Монетку для телефону-автомата. Йому терміново треба було подзвонити.
- Хочеш, підемо поїмо?
- Хочу, але у мене тепер зовсім немає грошей.
- Нічого страшного. У мене повно.
---------------------------------------------------------------------------------------------
Алан Е. Майєр «Невдача».
Я прокинувся від жорстокого болю в усьому тілі. Я відкрив очі і побачив медсестру, яка стоїть біля мого ліжка.
- Містер Фуджіма, – сказала вона, – вам пощастило, вам вдалося вижити після бомбардування Хіросіми два дні тому. Але тепер ви у госпіталі, вам більше нічого не загрожує.
Ледве живий від слабкості, я запитав:
- Де я?
- У Нагасакі, – відповіла вона.
------------------------------ -------------------------------------------------------------
Роберт Томпкінс «У пошуках Правди».
Нарешті в цьому глухому, відокремленому сільці його пошуки закінчилися. У старій хатинці біля вогню сиділа Правда.
Він ніколи не бачив більш старої й потворної жінки.
- Ви – Правда?
Стара, зморщена карга урочисто кивнула.
- Скажіть, що я повинен повідомити світу? Яку звістку передати?
Стара плюнула у вогонь і відповіла:
- Скажи їм, що я молода і красива!
Пам'ятаєте історію про бабусю, якій дістався ящик стиглих груш. Вона щодня з'їдала підгнилу, приберігаючи кращу на завтра. А завтра підгнивала наступна і вона їла її. Ця дія повторювалося день у день, поки не закінчилися груші.
У підсумку, старенька не покуштувала жодної хорошої груші.
Правдива історія.
І сумна.
І повчальна.
Ми віримо, що треба трохи напружитися, заробити, заощадити, потерпіти деякі обмеження.
А потім...
Та немає ніякого потім!
Є тут і зараз!

Ми віримо, що нам потрібно заробити грошей,багато працювати,економити....А потім...

Нема потім!
Є тут і зараз!

Вчора ввечері я розмовляла зі своєю сусідкою. Я питаю, чому так погано?
Вона посміхнулася вдумливо і сумно і відповіла:
- У мене не було часу озирнутися навколо, а життя пройшло.

Я звичайно, почала її заспокоювати.

- Я думала, що зароблю гроші, буду будувати будинок, коли діти виростуть і тоді я почну жити для себе. Я зроблю круту стрижку, одягатимусь тільки в найкращі сукні. Я завжди ходжу в штанах, а завжди мріяла про сукні. Але штани зручні...

Вона мовчала...

- Діти виросли, будинок побудували, гроші є, і... я ношу джинси. А волосся - це той самий хвостик на голові....

Я дуже хотіла підбадьорити її.
- То в чому справа? Ходімо до перукаря! І плаття купимо модне!

Вона втомлено посміхнулася....

- Я не хочу. Я втомилася. Ви бачите реальність - відсутність очікувань. У вічній круговерті життя я не помітила як воно минуло...

Пів ночі я думала про її слова.

На жаль, цей приклад не один. Це мільйони.

Колись прочитала чудову приказку - дорога під назвою " тоді ", приносить в країну під назвою " ніколи ".

Живіть тут і зараз! Приймайте рішення!
Дійте! Іншого життя в цьому тілі не буде!

Їжте і пийте з гарного посуду.
Насолоджуйтесь смаком свіжої їжі.
Смакуйте груші свіжими - не чекайте, поки вони втратить свої сили.
Одягайтеся в стильну сукню та взуття і йди за покупками в місцевий супермаркет.
Пий улюблену каву - нехай ваші смакові рецептори наповнюються задоволенням.
Читай книги, подорожуй .
Отримуйте насолоду від життя щодня!

І головне - не зволікайте на потім, не економте на ніжності, любові та доброті!

Обійми, цілуй свою сім ' ю. Робіть компліменти. Будь щедрим для свого серця.
Все це зробить вас щасливою людиною!!!
А щаслива людина може зробити ВСЕ!
І навіть більше!!!
-
Вірте в себе і в кожного з вас у потенціал та успіх!!!!